Кожен чоловік має право на батьківство

Кожен чоловік має право на батьківство. Це право є невід’ємним і гарантується законом. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження навіть прямо передбачені в законодавстві як можливі причини для розлучення (розірвання шлюбу).

Батьківство є підставою для виникнення як певних обов’язків, так і певних прав. Прийнято вважати, що у порівнянні з батьком мати має більший обсяг прав, пов’язаних з їх дитиною. Така думка підкріплюється правозастосовною практикою, яка у більшості спорів схиляється на користь матері. Наприклад, суд набагато частіше визначає місце проживання малолітньої дитини саме з матір’ю з огляду на усталене суспільне розуміння важливішої, в більшості випадків, ролі матері для дитини та враховуючи міжнародні стандарти, відповідно до яких малолітня дитина не повинна бути розлучена з матір’ю крім виключних випадків (зокрема, цей принцип передбачений в Декларації про права дитини від 20.11.1959). При цьому, звичайно, наявні і випадки, коли суд визначає місце проживання дитини з батьком з огляду на конкретні обставини, які свідчать про те, що це більш сприятливе для дитини рішення.

Незважаючи на викладене, слід пам’ятати, що одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України – Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Стаття 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) також прямо передбачає, що батько має рівні, тобто такі ж самі як і мати, права і обов'язки щодо дитини. Аналогічно і діти мають рівні права та обов'язки щодо своїх батьків (ст.142 СК України).

Основні батьківські права батька

Нижче наведено узагальнений перелік основних прав батька відповідно до статей 145, 146, 148, 151, 153, 154, 157, 160, 166, 202, 203, 204, 206 Сімейного кодексу України, статей 1223, 1224, 1241, 1261 Цивільного кодексу України, згідно з якими:

1) батько має право брати участь у визначенні імені та прізвища дитини шляхом надання або не надання відповідної згоди, зокрема:

- ім'я дитини визначається за згодою батьків;

- прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, якщо у батьків різні прізвища – воно визначається за їхньою згодою (прізвище одного з батьків або подвійне прізвище);

- у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків (а також за згодою самої дитини, якщо їй виповнилося 7 років); 

2) батько нарівні з матір’ю має переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини;

3) батько нарівні з матір’ю має право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону чи моральним засадам суспільства;

4) батько має право на безперешкодне спілкування з дитиною, крім випадків, коли таке право обмежене законом (наприклад, у випадку прийняття судом рішення про позбавлення батька батьківських прав або про обмеження батька у праві спілкування з дитиною). У даному випадку мається на увазі спілкування в широкому розумінні слова – від особистих зустрічей до телефонних розмов, контактів по пошті, через відеозв’язок, електронну пошту, соціальні мережі чи інші сервіси дистанційного спілкування;

батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, при цьому мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;

5) батько має право на самозахист своєї дитини, а також на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини як її законний представник без спеціальних на те повноважень;

6) батько має право спільно з матір’ю вирішувати питання виховання дитини; 

7) батько бере участь у визначенні місця проживання дитини шляхом надання або не надання відповідної згоди, зокрема:

- місце проживання дитини, якій не виповнилося 10 років, визначається за згодою батьків, а дитини, яка досягла 10 років, - за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається самою дитиною;

8) батько, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (отримання аліментів) від повнолітньої дитини;

9) батько має право на отримання від повнолітньої дитини додаткових коштів, необхідних у зв’язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю;

10) у виняткових випадках батько, який є тяжко хворим чи інвалідом, а його неповнолітня дитина має достатній дохід (заробіток), за рішенням суду має право отримати одноразово або протягом певного строку кошти на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ним;

11) батько є спадкоємцем своєї дитини та у разі її смерті має право отримати спадок у випадку здійснення спадкування за законом (тобто, в умовах, коли майно не успадковується за заповітом), а непрацездатний батько має право на половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, навіть у разі наявності заповіту, в якому він не зазначений як спадкоємець.

Необхідно наголосити, що виходячи з зазначеного вище принципу рівності прав батьків, наведені основні права батька в рівній мірі має і матір дитини.